13. 11. 2020: Юрко ХАРИТУН: Летить день за днём, Студник, Ключова дїрка, Орїшкы з лїскы, Мозаіка, Липовый листок (Стихы)
Юрко ХАРИТУН
ЛЕТИТЬ ДЕНЬ ЗА ДНЁМ
Днешнїй день
як і вчерашнїй
лем ты не така
А што коли прийде
ярь лїто осінь зима?
Жытя не все музика
не траґедія
І не дорога без слідів
не слїпота
Жытя і сивина
фаребна палета маляря
коли ты і я
ласков зогріты
Жытя
огень душы і тїла
По довгім часі
(комета летїла)
день за днём летить як стрїла
а ты порозуміла
х х х
Непокої росколюють думкы
Як потічкы в яри
на душі роблять яругы
Такый злочін водни і вночі
без причіны
выдумали на нас
Рубають
рыють
убивають
Што за фрас
зничіти хоче в думках
тілько крас?
СТУДНИК
Нахыль ся над студник
позерай чістый
глядило
Як материн рушник
вышываный
Так міло
відїти у нім
фарбы мотылїв
фарбы дугы
квіток
Нахыль ся не жалуй колїна
бо скоро
фарбы помішать вітор
і буде мазанина
КЛЮЧОВА ДЇРКА
Не обрыдло менї позерати
через ключову дїрку
не виджу як волоскы чешеш
і як танцюєш польку
Середину твого тїла
знаю як озера дно
в якім топлю ся безвладно
Хто поможе хто?
Дверї
без ключа
незамкнуты
Отварям
заскрипіли як на возї колесо
О небеса
яка краса
і чую шелест твого тїла
х х х
Коли сердце із сердцём говорить
із твого червены макы ростуть
моє неутихаючо
жалї вітриска
де пропасти несуть
Не тлїти треба
а горїти
Не плакати
сміяти ся
Червены макы заржавіли
У пропасти вітры стелили
мягоньку постіль із листків
ОРЇШКЫ З ЛЇСКЫ
Нияк забыти не можу
росконарену лїску за Гатёв
де мы зберали паціркы орїшкы
до табішкы
Тілько каталёк на нїй
як звіздочок на небі
У каждій по пять і шість
орїшків
Кілько їх до дїрок
до вотуків мышкы натолочать
Вовіркы до дупла
повны коморы наносять
Про дїточкы
ямка на лавцї
орішок скалка
Може хтось кусалку зробить
Солодкы зернятка
МОЗАІКА
На пішнику
мозаїку зроблю
На кажду брылку
як каменарь
про нашу долину
выкрешу стишок
а з б у к о в
Така брыла
додає силу
На такім місцї
чуєш ся целебрітов
А світ прекрасный
мозаіка не засхне
ЛИПОВЫЙ ЛИСТОК
Як добрї нам двом сидїти
як пташкам у гнїздї
лем дотулити ся не можу
на тїлї твоїх звізд
А коли вітор росколыше липу
одорве сердце листок
было і буде моїм звыком
тебе засыпати добром
Іскру моёй поезії
однесе вітор
про тебе была гірка
дай хоць поплакати
на твоїх руках.
(З приправлёваной книжкы Юрка Харитуна – Надгорїты мої днї.)
